Наклацала заголовок, а потім зауважила, що з такою назвою вже один допис є. Так що буде “Про життєвий баланс-2″. Цього разу ділитимусь не чужим, а своїм досвідом…
Знаєте, буває люди люблять казати, що життя наше смугасте. То біла смуга, то чорна, то біла, то чорна. Щось в тому є. Причому смуги ті, насправді, дуже корисні. Бо, лише помічаючи ту смугастість, можна до кінця зрозуміти смак життя. А ще, дуже цікаві моменти стику чорної і білої смуг. Цікаво аналізувати – що ж посприяло різкому покращенню “карми”, або навпаки її погіршенню.
Декілька місяців тому в мене стався саме такий відчутний “стик смуг”. В якийсь прекрасний день я збагнула, що вже точно не пригадую яке сьогодні число, чим я займалась останній тиждень, і коли я востаннє робила щось для себе. Якось навалилось всього, буває таке: по роботі проблеми, якісь клопоти, настрій ще гидко-розкисло-байдужий. Котишся собі по рельсах (мій чоловік називає це “їхати в коробочці”, колись окремо треба про цю концепцію написати…), не особливо задумуючись, чи в правильну сторону їдеш 
Часом такий зомбо-стан на дні, тижні, та навіть місяці розтягується.
І от, уявіть, вечір чергового бездарно прожитого дня, і чую всередині прокидається внутрішній протест: “Та ні, все-таки щось не так“. Беру позаплановий вихідний, щоб трохи побути сама з собою. Сиджу десь на лавці, броджу містом під дощем, малюю в блокноті. І потрохи пригадую: що ж все-таки важливо, а що ні…
Не можу переказати що саме варилось в той раз в моїй голові, але одного дня вистачило, щоб зарядити себе позитивом на довгий-довгий час. І в той же день я завела черговий чекліст для самої себе на найближчі 100 днів (знаю-знаю.. я чеклісто-ґік, мало мені чеклістів на роботі всеможливих, то я й в повсякденному житті їх заводжу…). Особливий чекліст для заміру балансу хорошостей в моєму житті. Осьо як він виглядає (у вже заповненому вигляді):
На кожен день – декілька маленьких позначок, що символізують різні важливі шматки мого життя. Чоловічок – то я, тобто час, який я присвячую турботі про себе і своє здоров’я. Будиночок – це моя сім’я, і все що я роблю щоб нам було добре вдвох, і затишно в нашому домі (то не враховуючи щоденних обов’язків, типу миття посуду, прибирання чи приготування їжі). Серце – мої рідні і друзі – близькі люди, про яких не варто забувати. Зірочка - це для моїх маленьких і великих мрій (як дрібниці на кшталт пунктів 101/1001, так і більш глобальні задумки). І, нарешті, смайлик – це розваги, якісний відпочинок, приємне дозвілля.
Щоб заслужити будь-яку з цих позначок треба зробити не так і багато. Присвятити собі, рідним, сім’ї, мріям чи відпочинку – хоч трошки часу за день. Тим не менше, як показує статистика, навіть на те “не так і багато” не завжди знаходиться час. Мої підсумки за сто днів:
- чоловічків – 38 зі 100
- будиночків – 34 зі 100
- сердець – 51 зі 100
- зірочок – 29 зі 100
- смайлів – 33 зі 100
- Кожен 12-й день – прожитий “бездарно” (без позначок), кожен 4-й – з єдиною позначкою.
Не вражає, правда? Здавалося б, ну що вартує зайвий раз підняти трубку і подзвонити рідним (вже +1 позначка). Чи потішити себе додатковою косметичною процедурою (вже +1 позначка). Чи зробити щось приємне чоловікові (вже +1 позначка..). Але буденність, і робота, і всяка всячина так просто не здаються!
І мушу зауважити: ці 100 днів були досить “козирними”, порівняно з попередніми місяцями. Адже після своєї чорної смуги я з новими силами взялась за справи: записалась на масаж, який давно відкладала; почала ходити на йогу; запломбувала 6 зубів 
; повирішувала парочку завислих 90%-них проклятих справ. Так що, небезпідставно, підозрюю, що всі ці цифри можна сміло зменшувати на 25-30%, щоб отримати середньостатистичну картинку за рік.
Можливо, для когось це все прозвучить як якась маячня (ото надумала: міряти життя цифрами ), а для мене – це просто ще один своєрідний доказ того наскільки повнішим і збалансованішим можна зробити свій світ! Скільки ще днів можна дорозмальовувати різними хорошими “позначками”! Звісно, постійно жити “по чеклісту” – це безглуздя. Але мушу визнати, він мене таки мотивував всі ці 100 днів експерименту – дивився на мене своїхи незаповненими місцями, нагадував не забути про ту чи іншу важливу справу. А знали б ви, з яким сумом я викреслювала свій перший порожній день!.. 
Отакі в мене експерименти, в намаганні віднайти свою власну формулу життєвого балансу. Цікаво, як до своїх формул приходять інші люди, і чи є серед вас такі ж “фріки”, з папірчиками, списками і метриками?
п.с. Додаю накінець фотографію з того “переламного” дня, більш ніж 100 днів тому. Я – замерзла, під дощем (навіть шапку натягнула), зате з букетом – сама собі купила, щоб відсвяткувати прорив “ні рельсам і коробочкам”!
п.п.с. Якщо комусь раптом теж захотілось “помірятись” за моїми критеріями, то тримайте – шаблончик для відміток
