Під катом сповідь душі.
Вчора в нас в коломиї був Конкурс. Проводили його хлопці з Тернополя(той ВУЗ де Ющенко вчився). Як ви зрозуміли, конкурс був з інформатики. Все було б добре, якби не одні заморочки. Почнемо з початку. Перед тим в мене була олімпіада з мови, яка завершується о 2. Конкурс же починається о 1 годині дня (13,00). Я як скажений нашвидкоруч дописую мову і о 12,45 біжу на інший кінець міста. Навіщо? А хз, бо шановні гості з тернополя запізнилися на півтори години. Починаєм. Ну норм. Все, слава Богу всі живі — починаєм писати. Завдання як завдання, окрім одного. Це яким вибачайте на слові лопухом треба бути, щоб написати що сектор оточують стіни з усіх боків, знизу і зверху, і заставивши порахувати площу поверхні, доводити що рахуємо стіни, не чіпаючи стелю й підлогу. Ну то навіщо було писати, що то все стіни? Умова суперечить сама собі. А дотримуючись умови про 6 стін приклад до задачі стає недійсним.
З.І. Але більше за все мене вбив розвиток знань 11 класів (крім мене і ще одного знайомого вродь з 10 нікого й не було?), тож чужого научайтесь, й свого не цурайтесь.
З.І.І. Навіщо грузити нас тим, який крутий їх універ, коли вони самі дитячі помилки роблять?
Поділись і насолодись:




















